суттєво нормалізує показники ендогенної інтоксикації, стимулює лімфоцити в осередку запалення та при


суттєво нормалізує показники ендогенної інтоксикації, стимулює лімфоцити в осередку запалення та прискорює регенераторний процес. Завдяки впровадженню цього способу вдалося зменшити кількість ампутацій кінцівок в 1,4 разу, скоротити тривалість та зменшити вартість лікування.
Враховуючи отримані результати досліджень, можна рекомендувати внутрішньоартеріальну аутолейкоцитарну перфузію ліків при СДС у комплексному хірургічному лікуванні пацієнтів із синдромом діабетичної стопи.

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлено теоретичне обґрунтування та практично вирішене наукове завдання щодо покращення результатів хірургічного лікування пацієнтів із синдромом діабетичної стопи шляхом розробки нового методу – аутолейкоцитарної перфузії кінцівок з медикаментозним насиченням лейкоцитарних носіїв .
1. Аналіз клінічних проявів у зіставленні з показниками клініко-лабораторних та інструментальних досліджень підтвердили гетерогенність синдрому діабетичної стопи, який є наслідком довготривалого некомпенсованого діабету, 12,13±0,94 року при цукровому діабеті 2 типу та 20,10±2,64 року при цукровому діабеті 1 типу. Досліджувані пацієнти із синдромом діабетичної стопи мають низьку „діабетичну” обізнаність та якість життя, не використовують елементи самоконтролю за перебігом цукрового діабету, незадовільно використовують глікемічну терапію, дієту та запізнено звертаються за допомогою в умовах вираженої декомпенсації цукрового діабету.
2. Наявність видимої деформації стопи, ішемії її тканин, підтвердженої реовазографією, а саме – скорочення швидкості наповнення артерій майже ніж у 2 рази, до 0,37±0,026 Ом/с та зменшенням реографічного індексу (пульсового артеріального кровонаповнення) до 0,293±0,026 мм., артеріальна гіпертензія при середньому рівні АТ (16,30±1,76)/(8,46±2,64) кПа, перевищення нормальної маси тіла на 15%, протеїнурії з масовою концентрацією 0,363±0,138 г/м3 при цукровому діабеті 1 типу та 0,102±0,024 г/м3 при цукровому діабеті 2 типу, ретинопатії з розширенням вен першого порядку та безсудинної площі очного дна на тлі не компенсованого цукрового діабету – гіперглікемії з молярною кон¬центрацією більше 12,40±0,37 ммоль/м3 є взаємообтяжуючими показниками ризику розвитку СДС.
3. Аутолейкоцитарна перфузія як основний метод показана пацієнтам із СДС II, III, ступеня за Вагнером та як допоміжний метод – при гнійно-некротичному ураженні кінцівки IV, V ступеня за Вагнером, що обґрунтовано даними морфометрії, які свідчать про стимуляцію лімфоцитів в осередку запалення, а саме: